Шполяни долучились до акції «Тарасова верба»

10.09.2012

Шполяни щиро шанують свого видатного земляка, великого українського Кобзаря-пророка – Тараса Григоровича Шевченка. До 200-річчя від його дня народження організовується ряд заходів, метою яких є виховання громадян в дусі патріотизму та любові до України, – любити її так, як любив Великий Тарас. Акція «Тарасова верба», приурочена до 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, розпочалась в березні цього року. Метою акції є збагачення духовного і природного довкілля, виховання підростаючого покоління на кращих традиціях українського народу шляхом висадження Тарасової верби, в тих місцях, де жив і творив український Кобзар.

Організаторами акції «Тарасова верба» є заслужений працівник культури, голова Всеукраїнської громадської організації «Поступ жінок-мироносиць» Зоя Володимирівна Ружин, Благодійний фонд «Троянди й виноград» ім. Максима Рильського та Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського.

Таку гілочку нам передала Зоя Володимирівна Ружин, активна діячка громадського й культурного життя держави, відома українська поетеса, у доробку якої у співпраці з видатними композиторами сучасності написано більше ста пісенних творів та творів для дітей, з 1997 року по нинішній час – беззмінний виконавчий директор оргкомітету по вшануванню пам’яті Т. Г. Шевченка.

Зої Володимирівні надано дозвіл на заготівлю гілочок Шевченкової верби із музею Максима Рильського. Саджанці Шевченкової верби висаджуватимуться по містах та селах України, а особливо – в Шевченковому краї, на Черкащині на знак пам’яті про великого Поета.

Перебуваючи на засланні на Кос-Аралі, Тарас Шевченко знайшов на дорозі гілочку верби, посадив її, дбайливо доглядав і незабаром виросла верба, під тінню від якої любив відпочивати Тарас Григорович. У 1963 році, напередодні 150-літнього Шевченкового ювілею поет Андрій Малишко привіз гілочки верби із Казахстану. Їх було посаджено в Києві біля Спілки письменників та у голосіївському будинку поета Максима Рильського. Такі тендітні гілочки вже висаджені в багатьох місцях, розпочавши свій путь з далекого Казахстану. Проростає тендітне деревце, вже висаджене в селі Шевченкове на Звенигородщині, на острові Хортиця міста Запоріжжя, в місті Полтава, а нещодавно деревце посаджено на Замковій Горі в місті Чигирин. 5 вересня шполяни висадили гілочку верби біля районного історико-краєзнавчого музею в центрі міста.

Ми горді тим, що в дитинстві Тарас ходив своїми босими ногами по Шполянській землі. У місто Шполу, містечко тодішнього Звенигородського повіту, тринадцятирічний Тарас часто їздив базарувати, коли жив деякий час у кирилівського священника Григорія Кошиця. В цей же час малий Тарас їздив на базар у село Бурти, про що є згадка в повісті «Наймичка». Побувавши у 1855 році в чоловічому монастирі села Лебедин, малий Тарас захоплено слухав розповіді старих кобзарів про гайдамацький рух на Черкащині 18 століття. Згадуючи своє дитинство, і, написавши поему «Гайдамаки», Т. Шевченко один з розділів назвав «Лебедин».

Право посадити дерево, в якому пульсує дух Пророка було надано голові райдержадміністрації Юрію Бугайову, голові районної ради Миколі Тимошенку, голові міста Віктору Заскалеті, начальнику відділу культури і туризму райдержадміністрації Дмитру Вовку. Земляки щиро пообіцяли дбайливо доглядати деревце, під шатами якого будуть зростати майбутні поети Шполянщини.

Джерело shpola.gov.ua

Немає коментарів

Коментування неможливе.