Ольгу Михайлівну Дердугу, нашу листоношу, ми ніби знаємо все життя. Добра, усміхнена, щира. Стареньким завжди щось розповість, молодим порадить. І все це у неї так гарно виходить! Здавалося б, й молодь уже не та, газети не читає, а вона візьми та й принеси їм якийсь журнал. «На пробу» ніби. І треба ж таке — на рік передплатили. Ще й дякують, посміхаються.
Та й пенсіонери цікавляться новинами у житті країни і району, то Ольга Михайлівна газети сама передплатить, а потім вчасно принесе: у поштову скриньку покладе чи додому доставить. Жодної скарги на її адресу, лише вдячність та щастя від того, що є у нас така листоноша.
Спасибі Вам, що не даєте професії зникнути, адже нашу свідомість майже заполонив Інтернет. Погодьтеся, листи, написані від руки, вже не такі популярні, книги роками лежать на полицях без діла, програму телепередач замінив перегляд он-лайн, а сучасними «газетами» та «журналами» для нас стали телепередачі та новини у мережі.
Проте, як захоплено ми читаємо листи, які зберегла ще прабабуся; як зацікавлено спостерігаємо за дітьми, що збилися купкою, читаючи якусь книжку; як вмикаємо телевізор з надією почути приємний голос; як радісно зустрічаємо листоношу з новою газетою та гарними новинами.
З вдячністю від імені жителів вулиці Свердлова с. Матусів Оксана Карбівнича
sovaforever к записи
Шановні, ви як передруковуєте матеріали з інших інтернет-ресурсів, то, коли змінюєте назву, хоч читайте, будь-ласка, про що йдеться в тексті. У матеріалі про листоношу та й у підписі під ним мова йде про МАТУСІВСЬКУ листоношу, а не «зі Шполи», як вигадали ви.
Дякуємо за зауваження. Врахуємо. Читайте нас далі і пишіть)
То заголовок виправте…