Кожного вечора, співаючи синочку колискову, молю Бога про світле майбутнє моєї крихітки, про синє небо без військових вертольотів, про жовте поле без танків і гармат. Про війну я знаю лише з розповідей моєї прабабусі і дядька-афганця, та ще з підручників історії. Це були жахливі події, сповнені горем і слізьми, страхом і розпачем. Коли намагаєшся уявити почуте – «мурашки » бігають по всьому тілу. Скільки життів загублено! Скільки людських доль скалічено! І на серці кожного пекучий рубець на все життя.
Спалені міста. На місці затишного будинку – згарище. Ніщо вже не нагадує про колись спокійне життя. Картинка з фільму жахів, чи не так? Та все це може повторитись знову. І це розуміє кожен. Мабуть, не одна я, засинаючи, прошу у Бога прокинутись у своїй вільній країні де панує мир.
Давайте кожного вечора перед сном будемо просити Бога про мир на всій Землі. І тоді цю молитву буде почуто. Адже чим більше людей промовить її, тим сильнішою і голоснішою вона буде. Давайте попросимо мудрості і розумних думок для тих, хто вершить долі мільйонів. Адже не можна гратися в війну реальними людьми. Вони – не іграшки. А якщо у когось пустощі у голові – хай попросять учасників трагічних військових дій повернути їх в реальність. Я ще жодного разу не чула від афганців чи ветеранів ВВ приємних спогадів про ті події.
Я хочу побажати всім жителям нашої планети ніколи не пізнати війни. Нехай в наших домівках лунає дитячий сміх! Нехай наші батьки, чоловіки, сини і онуки будуть достойними захисниками батьківщини, але ніколи не беруть у руки зброю.
Ми дуже сильний народ. Ми маємо незламний дух. І нас ніколи і нікому не здолати. Наша любов до України сильніша будь-якої зброї. Наші сміливі і мужні захисники – гордість всієї країни.
І завтра я знову заспіваю синочкові колискову про синє небо і жовте поле, про мирне небо над нашими головами… Молюсь за мир…
Лілія Усик (Лоцман) м.Шпола
One Comment
Ліля ми молимось разом з тобою!!