Таємниці Другої світової війни у Шполянському районі: пошуки тривають

Чому я зацікавився хутором Братським? Вивчаючи списки полеглих офіцерів 3.02.1944р. в селах нашого району, я бачив, що вони поховані в с.Водяне, Лип´янка, Кавунівка, Антонівка Калигірського рн. Кіровоградської обл.. Це зрозуміло. Черкаської обл. тоді ще не було. А деякі поховані в с.Толмачівка і на хуторі Братський Шполянського рн. Київської обл. Здавалося, що до лейтенанта Князева С.Г., місце поховання якого ми шукали, це не має ніякого відношення. Але тут зателефонував онук Князева С.Г Олег і заявив, що в записах, які він робив з слів своєї бабусі, згадується хутір Братський. Отже, треба шукати. На картах його немає.

Але на карті на шляху до Антонівки є якісь будівлі і маленькими буквами написано Товмач.  Сусід Олександр (він з Лебедина) подав таку ідею. За його словами, якщо йти в Лебедині з бувшого колгоспу «Росія» в бік Кримок, то там був хутір і ліс Братський. Другий сусід Бахмач П.М. дав другий напрям: по дорозі з Товмача на Антонівку був хутір і називався він Шевченкове. Стоп!! А майже всі офіцери, які загинули 3.02.1944р. і поховані (по даним штабу 138 СД) в селах нашого району, лежать в братській могилі в с.Шевченкове Кіровоградської обл.

Що це? Збіг обставин? Перепутали, коли складали списки? Петро Михайлович говорить, що цей хутір заснували брати Кавуни і, можливо, це і дало йому назву. І ще: на хуторі була релігійна община, а деякі з них називали називали себе «Братство». Звернувся до істориків. Але і Кузьмін В.М. і Шевчук про цей хутір нічого не чули. В.М.Кузьмін порадив продивитися його книгу « Нариси із історії Шполянщини»

В 1787р. князь Ксаверій Любомирський продав землі нашого району князю Григорію Потьомкіну. Там є ліс Братерський. Оце і все. Сусід порадив звернутися до Кавуна Андрія, який мешкає в Шполі і є вихідцем з цього хутора. Я поїхав, але на жаль, пан Андрій рік тому покинув цю грішну землю. Його дружина, Пані Галина розповіла мені таке: за назву Братський вона не чула, А розповідала її свекруха, що в 1944р. в хутір зайшли 4-5 наших розвідників і зупинилися вони в дядька Степана. Німці їх вичислили і розстріляли, а хазяїна хати повели на Антонівку і по дорозі вбили пострілом в потилицю. Бійців і дядька поховали в хуторі. Прах солдатів, здається, перенесли в Товмач.

Знайшов я ще одну жінку, яка народилася на хуторі, але вона теж про назву хутора не знає. Нарешті мені порадили звернутися до Гіріча І.М. Я похав. Але Іван Миколайович народився і виріс в другому районі. Знов невдача? А тут виявляться, що його дружина 1943р.н., з роду Кавунів і виросла на цьому хуторі.
І ось що вона мені розповіла:

Так, хутір називався Шевченкове, але за словами її матері, німці, які стояли тут, називали його Братський! І ще. Мати розповідала її про загибель наших розвідників. А коли наші війська відбили у німців хутір і чекали допомоги, раптом появилися танки. Наші вирішили, що це радянські танки, а це були німецькі.
Як відомо, 3.02.1944р. німецька танкова дивізія СС «Мертва голова» почала наступ з метою деблокувати німецькі війська оточені в районі Корсунь- Шевченківського. Наші солдати почали втікати. А куди? Вони заховалися в скирди, які були на полі. Німці підпалили солому і всіх перестріляли. Були могили наших воїнів тут і , здається, їх перенесли в Товмач.

Дійсно, лейтенант Морденко І.А. похований на хуторі (по спискам штабу), а по паспорту поховання лежить в братській могилі в с.Товмач. А Іван Миколайович приймав участь в перепохованні жителя хутора, якого розстріляли німці за переховування наших розвідників. І нарешті я зв´язався з Фартушнм ІЛ. який підтвердив, що дійсно цей хутір називався БРАТСЬКИЙ-ШЕВЧЕНКОВЕ!
А чоловіка, який заховав наших розвідників і за це поплатився своїм життям ,звали
КАВУН СЕМЕН САВИЧ

Оце така історія моїх пошуків. Треба поїхати і подивитися. Жду тепла.

Микола Сова