Для Віктора Шквирі майстер лісу, скоріш за все, не професія, а покликання. У 1984 році він прийшов працювати в Шполянське лісництво спочатку лісником у Васильківський ліс, а ось вже понад двадцять років трудиться майстром лісу обходу №6 під Кримками.
Віктор Миколайович має в своєму підпорядкуванні 661 гектар лісових насаджень, що в урочищах „Довжик” і „Плоске”. Обхід №6 називають в лісництві базовим, адже обов’язки майстра лісу Шквирі не обмежуються лише доглядом за лісовими насадженнями. На обході працює свиноферма, де вирощується майже 70 голів свиней, в самому лісі за цільовим направленням використовується 17,5 гектарів ріллі — тут вирощують зернові, багаторічні трави, гарбузи для потреб свиноферми. Ще у підпорядкуванні Віктора Миколайовича знаходиться й розсадник лісництва площею 0,24 га, де вирощуються сіянці дуба, акації, декоративні рослини. Тож роботи вистачає.
— Багато хто думає, що, якщо людина працює в лісі, — пояснює лісничий Олександр Хорват, — то спілкування з людьми відходить на другий план. Це неправда. Ось у нашого Віктора Миколайовича спілкування з людьми завжди на першому плані — влітку треба дбати про збір врожаю на наших ділянках, восени — про оранку, весною — про сівбу. Потрібно вміти домовлятися, підчас — просто знаходити спільну мову. У інших, буває, проблеми виникають. Кажуть, людей немає для такого обсягу робіт. У Шквирі ж завжди все виходить, бо щирість і доброзичливість — головні його риси.
Мало хто в районі не знає Віктора Миколайовича. Шполяни кажуть не „поїдемо у Довжик”, а „поїдемо до Шквирі”. Саме це й характеризує майстра лісу як доброго й гостинного господаря, а для нього таке визнання — найкраща оцінка його діяльності.
Та й похвалитися є чим. Його обхід — один з найбільших в лісництві. За 8 місяців посаджено майже 6 га нових насаджень, які треба й просапати, і доглянути. Зі своєю роботою майстер лісу вправляється. А нагородою для нього напередодні професійного свята стала Почесна грамота, в якій „золотою” стрічкою написано: „за успіхи й досягнення в роботі”.
Цікаво й те, що Віктор Миколайович, маючи житловий будинок в Шполі, не поспішає разом з родиною перебиратися туди жити. Мешкає в лісі, в Кримках. Як то кажуть, з природою на „ти” і в робочий час, і поза роботою.
