У зв’язку з призначеними на 30 травня виборами до місцевих рад, в черговий раз деякі державні та вчені мужі хочуть “вдосконалити” адміністративно-територіальний устрій та місцеве самоврядування. Знову мова йде про збільшення місцевих громад та районів. Тобто згори знову хочуть нав’язати громадянам своє бюрократичне бачення “адмінстративного раю”. Як сказав колись один революціонер: “Залізною рукою заженемо людство до щастя”.
Проте, автори вкотре не враховують сущу дрібницю – а що ж справді потрібно громадянам щоб зажити в тому “адмінстративному раю”?.
Наприклад, головний принцип адміністративної реформи з точки зору простих громадян може виглядати так – кожен з нас повинен одержувати максимум адміністративних послуг у своєму рідному населеному пінкті.
Тобто не громадянин повинен їхати до районних та обласних установ , а вони до нього! Причому, в результаті реформи, відносна щодо розміру бюджету вартість утримання державного та місцевого бюрократичного апарату повинна хоча б повернутися до 80-х років!
Головною метою реформи повинна бути економія часу та грошей громадянина, які він повинен використовувати для зростання благополуччя – як свого так і державного!
Чи хто-небудь з авторів реформи уявляє як буде діяти базова сільська громада з кількох населених пунктів, що часто-густо не мають між собою навіть доріг з твердим покриттям, не кажучи вже про регулярне автобусне сполучення? Адже дороги в районах побудовано в основному по радіальних напрямках – до райцентрів. По колу їх практично ніхто не будував і раніше, а тепер немає за що навіть відремонтувати й ті, що залишились.
Якщо утворювати базові громади з чисельністю жителів до 9 тисяч громадян, спробуйте зв’язати до купи у Шполянському районі наприклад, села Іскрине, Капустине, Топильну, Лозоватку, Сердегівку,Терешки або Бурти, Надточаївку, Сигнаївку, Станіславчик, Матусів?
В яких приміщеннях розмістити новоявлені центральні органи такої громади, де набрати відповідних спеціалістів та де взяти для них житло, якщо його не вистачає навіть для тих вчителів та лікарів, які сьогодні працюють у селах?
А як провести сходку громадян, адже за статтею 5 Конституції України – народ єдине джерело влади?! В Україні більшість народу вже пересвідчилась в тому, що ні представницька, ні виконавча, ні інші гілки влади про інтереси народу не дбають і не дбатимуть до того часу, поки населення не почне регулярно та безпосередньо на місцях заслуховувати звіти владців та в разі неналежного виконання ними своїх обов’язків звільняти їх через механізм референдумів.
Отже, якщо ми хочемо жити краще, то повинна зростати безпосередня участь народу в прийнятті управлінських рішень саме через сходки та місцеві рефередуми, які реально можна провести лише за місцем проживання громадян.
Тобто, реформа розпочинається з того, що державні установи повинні скласти перелік послуг, які держава повинна надавати своїм громадянам (освіта, охорона здоров’я, пенсійне та соціальне забезпечення, страхування від безробіття, бюро технічних експертиз, нотаріат, землевпорядкування тощо).
Потім визначити послуги, які будуть надаватися безпосередньо в селах, в районі, в області. Визначити порядок їх надання через працівників сільрад, Інтернет, виїзні бригади районних та обласних установ тощо.
Таким чином, мінімально збільшивши транспортні витрати (бо працівники районних установ все рівно їздять по селах), держава надасть максимум зручностей для жителів сіл.
Чисельність чиновників у районі повинна залежати від кількості жителів.
Підкріпити її коштами потрібно через формування бюджетів знизу, залишивши на місцях не менше 50% зібраних там обов’язкових платежів та податків. Це дасть можливість поліпшити якість життя там, де виробляється основна маса продукції та товарів і заставить задуматися місцеву владу як жити далі у депресивних регіонах, бо не буде на що її там утримувати!
Тоді місцева та й центральна влада не будуть так байдуже спостерігати, як нищаться фабрики і заводи, зрошувальні системи та розвалюють творинницькі ферми.
А що Ви думаєте з цього приводу?
