Сюжет фільму "Ад’ютант його превосходительства" створив колишній шполянин, метр української фантастики Ігор Росоховатський. Нині 80-річний уродженець Шполи Ігор Росоховатський уже майже не пише художніх книг. Обмежується журнальними статтями, спогадами. Та він має право спочивати на лаврах – у нього за плечима 27 книжок українською та іншими мовами, випущених загальним накладом більше 6 млн примірників!
Кібернетичні двійники та сигоми
Філолог за фахом (закінчив Київський педагогічний інститут), Ігор Росоховатський відомий у світі як класик "чистої" наукової фантастики – фантастики, заснованої на науковому прогнозі, а не на чарівній казці, як фентезі. Прочитавши його твори, батько української кібернетики академік Віктор Глушков навіть вирішив, що Росоховатський – його колега. А деякі з творів письменника написані у співавторстві з іншим академіком-кібернетиком – Анатолієм Стогнієм.
Хоча Ігор Маркович, за його визнанням, "дійшов висновку, що Творець є", його погляди далекі від суто релігійних. Проблему недосконалості людини, яка захоплює його все життя, Росоховатський розв’язує суто по-фантастичному – треба створити таких собі кібернетичних двійників людини або штучних людей, гомо синтетикус, сигомів, у яких при створенні вкласти здатність до самовдосконалення. Безсмертні, потужні й узагалі досконалі з усіх поглядів сигоми, мріє фантаст, стануть наступним етапом еволюції людства...
Цікаво, що напрям програмування за типом кібернетичного двійника, як свідчать повідомлення преси, активно розвивається у сучасній кібернетиці. Деякі глибоководні й космічні роботи вже працюють за такими програмами.
Битва за "Ад’ютанта""
Ад’ютант його превосходительства" – один із найкращих радянських ідейно-пропагандистських фільмів, як його назвала міністр культури СРСР Катерина Фурцева, як виявляється, був пов’язаний зі скандалом, який владі вдалося зам’яти і приховати.
Готуючись до 50-річчя Жовтневої революції, редакція української дитячої газети "Юный ленинец", у якій працював Ігор Росоховатський, доручила йому написати пригодницьку повість на тему революції і громадянської війни. У співавтори запропонували колишнього працівника КДБ, який особисто знав Павла Макарова (радянського розвідника і ад’ютанта білого генерала Май-Маєвського) і мав надати Росоховатському необхідний фактаж. Повість "І все-таки це було" почали друкувати у "Юном ленинце", але, як твердить письменник, вже незабаром з’ясувалося, що фактаж був запозичений із давно виданої книжки самого Макарова. Щоб уникнути плагіату, Росоховатському довелося повністю переробити сюжет, тож герой повісті Павло Кольцов вийшов цілком вигаданим персонажем.
Яке ж було здивування письменника, коли через кілька років він побачив по телебаченню телесеріал "Ад’ютант його превосходительства", без дозволу поставлений за його повістю! Більше того, у титрах ім’я Росоховатського не значилося. Розпочалася судова тяганина, яка під тиском влади завершилася мировою угодою. За цим документом сценаристи визнали, що фільм поставлено на матеріалі повісті "І все-таки це було". Цікаво, що у книжці "Ад’ютант його превосходительства", виданій авторами сценарію на основі фільму, містяться, як стверджує Ігор Росоховатський, цілі фрагменти із його повісті. Ось такий вийшов детектив – уже не літературний, а справжній...
Підготував: Юрій КИЛИМНИК
Джерело: "Прес-Центр"
